Дитяча істерика

Дитяча істерикаКоли народжується маленька дитина, вона, насправді, може контролювати тільки м'язи обличчя і шиї, трохи пізніше - рук, потім ніг і спини, поступово вона отримує здатність щось схопити, перевернутися, встати на карачки, поповзти, піти до року, усвідомлює простір, до двох років навчається свідомо контролювати функції виділення, до 3-4 поступово відчуває час, до 4 навчається брехати (раптом усвідомлює поділ реальності на вигадану і справжню), до 5-6 любити, до 6-7 стає довільною в емоціях, і так далі (вік для прикладу, може бути неточним).

Чи дозволяти дитячу істерику?

Питання: "Дозволяючи дитячу істерику і скандали ви заохочуєте емоційну розбещеність, і в майбутньому людина навчиться в істериках зливати невдоволення?".

Картинка: дитині рік. У однієї мами дитина вже ходить на горщик, вона активно цим займалася. А ви не займалися, заохочували те, що вона паскудила вам в підгузник і вам за нею доводилося відмивати. Який ризик, що ваша дитина виросте розпущеною людиною, яка  какає на кожному розі?

Картинка: дитині 2 роки. І ось у сусідки дівчинка вже говорить реченнями, а ваша тільки "бо" так "гага". І ви не займаєтеся з нею за картками Домана, не заохочуєте її "бо" та "гага" тим, що розумієте її з півслова, не змушуючи зібратися і "сказати правильно". Який ризик, що ваша дитина не заговорить?

Картинка: дитині 3 роки. Вона падає на підлогу, б'є ногами і щось вимагає. Інша мама вже відшльопала і вона замовкла, а ваша кричить, і ви заохочуєте тим, що ніяк її не караєте за таку собі незрілість.

Чому в цьому випадку є острах, що вона неодмінно виросте і буде дригати ногами в 20?

Чому ті закони навчання, яким ми віримо, знаючи, що до рук не можна привчити, що в 6 місяців вона не маніпулює, що ми не будемо годувати її з ложки, носити на ручках і витирати попу вічно, що рано чи пізно вона навчиться ходити, говорити, заплітати собі коси і курити в підворітті - чому ця віра відмовляє тут?

Це перший момент.

Другий момент: наш власний страх.

Страх дитячих істерик

Ми з покоління залізних Феліксів. Пам'ятаєте цитату з "Афери Томаса Крауна"? "Коли пішла моя дружина, я побив двох підозрюваних, напився, побився, розбив машину - загалом я був в порядку". Ми з покоління, де вираз негативних емоцій неприйнятний. Цьому є маса історичних причин, і зараз вони не важливі. Ми страшенно боїмося, що виростимо дітей, які, коли їм погано, раптом посміють це показати, і сказати, і зробити це голосно! Бо тоді станеться неймовірне, ВСІ ДІЗНАЮТЬСЯ, як їм погано, і тоді, і тоді.... І тоді що? Їх вважатимуть істеричними слабаками, а нас - поганими батьками. А найстрашніше, що саме це подумаємо ми самі. Ми здригнемося від різкого почуття роздратування і провини. Тому, коли їм погано, жити не хочеться і все на нулі, вони мають... А що вони мають?

Що робимо ми, коли зрадив чоловік, звільнили з роботи, оббрехали на вулиці, вкрали гаманець, кинув партнер? Нууу, ми ж вміємо керувати собою, вірно, ми не дозволяємо істерик. Ми напиваємося до блювотиння. Плачемося друзям. Розбиваємо об стіну кулаки в кров. Виємо в порожній кімнаті. Спимо з половиною офісу. З’їдаємо шість кілограмів морозива. Робимо тату "Життя-біль". Зриваємось на власних дітей. Купуємо 5 нових сумочок. Ми знаходимо виходи, вірно? Ми ж дорослі, стримані, мудрі, добре виховані люди. Ми ж не можемо просто вити на руках коханої людини, у нас немає таких, хто дозволить нам вити у себе на руках, не знецінюючи і не вмовляючи припинити.

Так от, повертаючись до втомленої, істеричної, що зірвалася 3-5-7річки: Їм що робити? Які сумочки купувати, що пити, що колоти і з ким спати, коли їх життя покотилося з гори, а вити не можна, соромно, і по попі за таке. Який варіант у дітей, крім неврозу, агресії та брехні?

Я знаю наступне питання - коли вам нахамила паспортистка - це серйозно, а ось коли у неї котячі вушка на костюмі не тієї форми - це фігня собача. Більше того, вона має розуміти, наскільки її теми - фігня собача, а ваші - справжні. І думаю, їй варто про це повідомити. Що з ранку до вечора вона зайнята собачої фігньою, і розлад з цього приводу - нісенітниця.

А потім чоловік прийде з роботи, у нього там начальник дурень, і він теж вам повідомить, що всі ваші розлади з паспортисткою - фігня собача, а ось у нього проблеми - це проблеми. І тоді вам стане дуже сумно і самотньо, і ви підете в мамський паблік і напишете там, і вас підтримають і віртуально обіймуть. Так ви вже завели акаунт 5 річки? Їй вже є куди написати "моя мама мене не розуміє, вважає мої проблеми фігньою, і накричала на мене, коли я плакала, а мені так самотньо і сумно і не хочеться жити, підтримайте мене"?

А тепер головне, якщо ви досі зі мною.

А що буде, якщо таки заборонити дитячі істерики

Це можна, зовсім не складно, більш того, можна ще багато чого. Дитина - вкрай пластична істота. Якщо до дитини не підходити, Істерика у дитини. Що робити?вона навчиться не плакати, чесно. Дитину всьому можна навчити - і працювати в 2 роки, і бути повією в 5, і бути дорослою в 4. Все залежить від середовища виховання. У середовищі європейської цивілізації дитина може дозволити собі бути дитиною до 21 року. У середовищі бідних африканських країн - до 3 років. Все це, за великим рахунком, справа сімейних цінностей.

У мене такі цінності, що я радію, що дитина дозволяє собі при мені "розпад особистості", це означає - вона мені довіряє, це значить - вона знає, що я допоможу, це значить - вона знає, що мене не треба соромитися, не потрібно від мене приховувати свої почуття, не потрібно нічого видумувати. А комусь важливо, що дитина "висловлює повагу". Я можу це зрозуміти, але я собі особисто вибрала інші цінності, тільки і всього.

Я вчора запитала у чоловіка, "а от уяви, що вони і в 20 будуть так само звинувачувати незрозуміло в чому і зливати на нас весь негатив?". Він сказав просте і мудре: "Вони це все одно будуть робити. Інше питання - мовчки за очі, або тобі в обличчя. Мені здається, що краще коли в обличчя".

І останнє. Доки терпіти. Коли можна сказати "що це за концерти?! Візьми себе в руки"? Коли завгодно. Тільки нам і нам вирішувати, коли ми поставимо власну дитину перед неминучим фактом:

*Вона в цьому світі одна*

Ольга Нечаєва