Грижі передньої черевної стінки: симптоми, лікування та операція

Грижі передньої черевної стінки включають пахвинні, стегнові, пупкові грижі, а також грижі білої лінії живота. Вони викликають значний дискомфорт, в тому числі біль, відчуття тяжкості, а у важких випадках може відбуватися утиск грижі з розвитком некрозу або кишкової непрохідності. Тому своєчасне лікування грижі животая є дуже важливим. Це особливо актуально у пацієнтів із онкологічними захворюваннями. У них грижі можуть розвиватися в результаті складних хірургічних операцій на животі або внаслідок тривалого асциту та ослаблення сполучних тканин.

Зміст:

• Що таке грижа передньої черевної стінки?
• Чому розвиваються грижі
• Чому потрібно робити пластику грижі
• Як встановлюється діагноз
• Чи завжди обов'язкова операція
• Протипоказання до операції
• Як проводиться операція
• Етапи операції

Що таке грижа передньої черевної стінки?

Грижа черевної стінки являє собою стан, за якого частина внутрішньочеревних органів через слабкі місця в м'язовій тканині черевної стінки переміщуються в підшкірну жирову тканину або безпосередньо під шкіру. Це може бути спровоковано різними чинниками: від ослаблених м'язів черевної стінки до підвищеного тиску в черевній порожнині, викликаного, наприклад, підняттям тяжкості, ожирінням, травмами чи виконаних у минулому операцій.

Структура грижі містить грижові ворота, грижовий мішок і вміст грижі. Грижі бувають уродженими, присутніми у людини від народження, або набутими внаслідок впливу зовнішніх чи внутрішніх чинників.

Формування грижі обумовлено анатомічними особливостями черевної стінки, яка містить потенційно слабкі місця. До них відносяться пахові та стегнові канали, пупкове кільце та біла лінія живота. Під впливом внутрішньочеревного тиску в цих місцях починається випинання очеревини, що згодом призводить до випадання прилеглих органів, таких як кишечник або сечовий міхур.

Чому розвиваються грижі

Є різні чинники, які сприяють розвитку грижі черевної стінки. Вирізняють наступні:

• Дисплазія сполучної тканини. Це генетично детерміноване захворювання, яке зачіпає органи, багаті на сполучну тканину, таких як шкіра, суглоби, м'язи та сухожилля. У постраждалих від цього синдрому порушується структура колагену, що впливає на еластичність та пружність сполучної тканини.
• Ослаблення м'язового каркасу передньої черевної стінки. Найчастіше пов'язано з малою фізичною активністю та в'ялістю м'язів.
• Підвищений внутрішньочеревний тиск. Може бути викликано асцитом, вагітністю та пологами, заняттями важкою фізичною працею, певними видами спорту, ожирінням, постійним кашлем через хронічні респіраторні захворювання, а також хронічними закрепами.
• Різке зниження маси тіла. Воно призводить до гіпотрофії м'язів та збільшення зазорів між м'язами в черевній стінці.
• Післяопераційні зміни. Після хірургічних втручань на органах черевної порожнини грижа може розвинутися не тільки в слабких місцях, але і в області післяопераційних швів через витончення та інфільтрацію тканин.

Чому потрібно робити пластику грижі

Окрім викликаної грижею естетичної недосконалості та дискомфорту, вкрай важливою причиною для операції є ризик утиску. Утиск цє раптове здавлювання вмісту грижі в грижових воротах. Воно може статися за різкої фізичної напруги, піднятті тяжкості або під час інтенсивного кашлю. Особливо часто утискається тонка кишка. Утиск може порушити кровообіг, призводячи до некрозу та перфорації стінки кишки, що викликає перитоніт - небезпечний для життя стан.

Клінічно утиснута грижа проявляється значним збільшенням випинання, яке неможливо вправити. В цьому випадку тканини швидко набрякають і стають напруженими, викликаючи сильний біль. Біль може локалізуватися в області грижі або поширюватись по всій передній черевній стінці. Може спостерігатись підвищення температури до 38-39 °C та зниження артеріального тиску нижче 90/60. У запущених випадках, утиск викликає гостру кишкову непрохідність, блювоту, інтоксикацію, сепсис та у кінцевому підсумку смерть.

Як встановлюється діагноз

Діагностика грижі передньої черевної стінки є комплексним процесом, який містить кілька етапів із застосуванням різних методик, починаючи від пальпації і закінчуючи застосуванням високотехнологічних діагностичних інструментів. Вирізняють наступні методи діагностики:

1. Збір анамнез та фізичне обстеження. Лікар спочатку розмовляє з пацієнтом, щоб дізнатися про його симптоми, тривалість їх прояву, а також про будь-які фактори, здатні спровокувати грижу, включаючи минулі травми, операції або тяжкі фізичні навантаження. Потім лікар виконує пальпацію живота, звертаючи особливу увагу на області характерні для гриж. Під час огляду пацієнту може бути запропоновано напружити черевні м'язи, кашляти або підвестися, щоб посилити видимість грижі, якщо вона є. Також особлива увага приділяється ознакам, які вказують на можливий утиск, таким як болючість, ущільнення або нездатність вправити випинання назад у черевну порожнину.
2. Ультразвукове дослідження (УЗД). Це безболісний та швидкий спосіб для оцінки стану черевної порожнини та визначення наявності грижі. УЗД дозволяє в реальному часі побачити структуру грижових воріт, мішка та вмісту.
3. Комп'ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ). Саме для діагностики гриж застосовуються рідко. Ці методи використовуються для отримання детальних зображень внутрішніх органів, що особливо важливо у складних чи не зрозумілих випадках. КТ і МРТ можуть допомогти виключити інші захворювання, а за наявності грижі, визначити її точні розміри та розташування, а також наявність обмеження.

Чи завжди обов'язкова операція

Питання необхідності хірургічного втручання за діагнозу грижі індивідуальний і залежить від багатьох чинників.

Для більшості дорослих пацієнтів операція є рекомендованим методом лікування, особливо якщо грижа викликає болючі відчуття, обмежує повсякденну активність або існує ризик утиску. Грижа, яка збільшується у розмірі або викликає підвищений дискомфорт, швидше за все, вимагатиме хірургічного втручання для запобігання ускладненням.

У маленьких дітей, особливо у немовлят, може застосовуватися вичікувальна тактика. У багатьох випадках, у міру зростання дитини та зміцнення черевної стінки, грижа може зменшитися або зникнути без хірургічного втручання.

У випадках, коли операція протипоказана або якщо пацієнт відмовляється від хірургічного втручання, можуть бути запропоновані альтернативні методи лікування. До таких методів належать використання бандажів або поясів, які допомагають підтримувати черевну стінку та запобігають подальшому випинанню грижі.

Протипоказання до операції

Вибір часу для оперативного втручання залежить від загального стану здоров'я пацієнта, наявності супутніх захворювань та інших чинників. Однак існують ситуації, коли грижоперетин протипоказаний.

До таких станів належать:

• Вагітність. Вона є тимчасовим протипоказанням до проведення багатьох операцій, включаючи грижоперетин. У такому разі рекомендується відкласти хірургічне втручання до післяпологового періоду.
• Тяжкі системні захворювання, такі як тяжка серцева недостатність, декомпенсований діабет або хронічна обструктивна хвороба легень, можуть значно збільшити ризики, пов'язані з анестезією та самою операцією. У цих випадках може знадобитися ретельний контроль та оптимізація лікування до розгляду можливості операції.
• Наявність активних інфекційних процесів в організмі є протипоказанням до проведення операції, оскільки існує високий ризик поширення інфекції та розвитку сепсису. Однак, якщо грижа защемлена, операцію необхідно виконувати незважаючи на ризики.

За наявності симптомної грижі лікар має провести ретельний аналіз усіх ризиків та переваг операції, враховуючи поточний стан здоров'я та медичну історію пацієнта. Остаточне рішення про проведення операції приймається спільно з пацієнтом після пояснення всіх потенційних ризиків та вигод від передбачуваного хірургічного втручання.

Як проводиться операція

Оперативне лікування грижі передньої черевної стінки є стандартним підходом усунення цього стану. Цей процес містить кілька ключових етапів, кожен з яких має важливе значення для забезпечення успіху операції і мінімізації ризику рецидивів.

У першу чергу, перед проведенням операції пацієнт проходить повне обстеження, включаючи аналізи крові, УЗД, ЕКГ та інші необхідні тести для оцінки загального стану здоров'я та анестезіологічного ризику.

Далі, залежно від розміру та розташування грижі, а також від загального стану пацієнта, може бути обраний один із двох основних підходів:

• Відкрита герніопластика. Має на увазі відкрита операція з розрізом над місцем грижі для прямого доступу до грижових воріт і мішка.
• Лапароскопічна герніопластика. Робиться кілька маленьких розрізів, через які до черевної порожнини вводяться спеціальні інструменти та камера. Цей метод вважається менш інвазивним і часто дає швидше відновлення і меншу болючість після операції.

Етапи операції

Хірург акуратно виділяє грижовий мішок, який може містити частини кишківника або жирову тканину. Цей мішок є тонкою плівкою з очеревини. Хірург відокремлює мішок від навколишніх тканин та органів, акуратно січе його без пошкодження вмісту. Після видалення мішка хірург повертає всі органи, що випали, назад до черевної прожнини.

Для запобігання повторному випинанню грижі, хірург зміцнює область черевної стінки, де була грижа. Це часто досягається за допомогою синтетичної сітки. Сітка інтегрується з тканинами, створюючи додаткову підтримку та зменшуючи ймовірність рецидиву грижі.

Після того, як всі кроки виконані, хірург ушиває зроблені розрізи. За відкритої операції це робиться за допомогою швів чи скоб. У разі лапароскопічної операції використовуються менші шви або клей для шкіри, що сприяє більш швидкому загоєнню та скорочує післяопераційні болі.

Після операції пацієнту потрібен період відновлення, протягом якого важливо дотримуватися всіх рекомендацій лікаря, щоб уникнути ускладнень та забезпечити успішне загоєння. Цей процес включає обмеження фізичної активності і, в деяких випадках, носіння бандажу, що підтримує, для забезпечення додаткової підтримки.