Картинки з днем Івана Купала українською мовою
Іван Купала: історія, прикмети і традиції свята
В ніч з 6 на 7 липня, в Україні відзначається народне свято східних слов'ян під назвою Іван Купала. Хоча формально свято припадає на 7 липня, саме ніч перед ним сповнена величезною кількістю стародавніх звичаїв. Як саме свято, так і його назва мають язичницько-християнське походження.
День Івана Купала присвячений літньому сонцестоянню, тобто найдовшому дню року, який свідчить про найвищий розквіт природи. Ще одна назва цього дня - «Свято літнього сонцевороту». Взаємозв'язок між природним явищем і слов'янським святом стає помітно більш очевидним, якщо взяти до уваги, що за юліанським календарем він відзначається в ніч з 23 на 24 червня, тобто досить точно припадає на період, коли дні є максимально довгими.
Хоча свято існувало ще до хрещення Русі, його дохристиянська назва досі невідома. Іван Купала - слов'янський варіант імені Іоанна Хрестителя, або Іоанна Предтечі. Згідно з Євангеліями, Іоанн Хреститель найближчий попередник Ісуса Христа, який передбачив пришестя Месії, і з грецької мови його епітет перекладається як «купатель» або «занурювач». За часом проведення Іван Купала збігається зі святом Різдва Іоанна Предтечі.
Цікаво, що Іван Купала ніколи не був «язичницьким» персонажем і міг фігурувати в народних уявленнях лише як фольклорна персоніфікація свята, проте ланцюжок непорозумінь призвів до того, що деякий час дослідники слов'янської міфології вважали його слов'янським божеством. Ще одним обов'язковим звичаєм було масове купання - вважалося, що на Івана Купала вся нечисть покидала річку аж до Ільїна дня.
Традиції святкування дня Івана Купала
Багато традицій свята досить загальновідомі, і однією з центральних серед них є багаття. Молодь стягувала з усього села величезну кількість хмизу і влаштовувала високу піраміду, в центрі якої височіла жердина, на нього насаджували колесо. Передбачається, що ця конструкція могла символізувати міфологічний архетип світового дерева. Багаття палили з вечора і, найчастіше, до ранку, а молоді люди стрибали через нього. У деяких областях вогонь для багаття було прийнято добувати виключно тертям.
Зі святом були пов'язані й деякі прикмети - наприклад, якщо на день Купала йшов дощ, то подальше літо обіцяло бути спекотним, а якщо вночі на небі видно багато зірок, це віщувало хороший урожай овочів та грибів. Також цього дня слов'яни уникали зустрічей зі зміями.
В давнину святкова ніч була також і шлюбною. Благословення шлюбів належало голові родини і старійшинам сім'ї, а також найнятим ними професійним сватам. Але для дівчат, які ще ні з ким не були заручені і хотіли уникнути звичної форми підбору партнерів, Купальська ніч була шансом завоювати коханого. Молоді жінки плели вінки з квітів і чарівних трав, встромляли до них палаючі факели і в колективній церемонії зі співами й танцями клали вінки у води річок та струмків. Нижче за течією чекали хлопці, які - або за таємною угодою з дівчатами, або в надії на удачу - намагалися підібрати вінки. Всі, хто це робив, поверталися до святкуючого натовпу, щоб визначити власника вилову. Таким чином, відібрані молоді люди могли утворювати пари, не порушуючи звички, не ризикуючи зловмисними коментарями або глузуванням. Тієї ночі їм навіть дозволяли разом піти з общини і прогулятися на самоті лісом.
З нагоди цієї прогулянки молоді дівчата і юнаки шукали в болотах квітку папороті, пророкуючи удачу. На світанку вони поверталися до ще палаючого багаття, щоб оперезатися полином і тримаючись за руки, перестрибнути через полум'я. Цей стрибок покладав кінець ритуалу проходження крізь воду і вогонь.
Легенди про квітку папороті, також відомому як квітка Перуна, розповідають про багатьох людей, які бродили лісами і заболоченими місцями, намагаючись знайти чарівну квітку папороті, який дарує багатство, силу і мудрість, видиму лише одну мить. Добути рослину було непросто - її охороняли видимі і невидимі примари, які видавали жахливий гуркіт щоразу, коли хтось намагався наблизитися до квітки Перуна